Світанок 4 листопада 1708 року на місці вже неіснуючої столиці гетьманської України являв собою найбільш жахливу картину пекла, яку неможливо до цього було навіть уявити. Та була ця картина не плодом хворобливої уяви збоченого художника, а результатом найбезжаліснішого терору, що його влаштували російські війська під командуванням князя Меншикова на виконання волі царя Петра І. Перші промені сонця освітили руїни «Литовського замку», що був центром Батурина, і «Фортеці», що колись захищала місто. Ще продовжували диміти попелища зруйнованих семибанної церкви Живоначальної Трійці, великої дзвіниці, що в народі називали «Мазепиним стовпом», мурованого Миколаївського собору і дерев’яної Воскресенської церкви. Скрізь лежали трупи мешканців міста – чоловіків, жінок, старих людей і немовлят, а Сейм-ріка, що огинала мис, на якому стояв «Литовський замок», ще кілька днів була червона від крові людської. Російські війська, захоплені азартом руйнації, не залишили в живих жодної людини, вбито було всіх. Батурин, що пів століття був резиденцією гетьманів Лівобережної України, було стерто з лиця землі всього за три дні – з першого по третє листопада 1708 року. Так помстився Петро І Івану Мазепі за спробу здобути Україні незалежність…
Що ж спонукало гетьмана Івана Мазепу, людину загалом успішну і далеко не бідну, зробити цей відчайдушний крок, ризикнувши всім – своєю спокійною забезпеченою старістю, життям своїм і своїх однодумців, і врешті решт долею України? Щоб зрозуміти мотиви старого гетьмана, необхідно простежити весь його життєвий шлях…
Народився майбутній гетьман на Білоцерківщині 20 березня 1639 року, в знатній козацькій родині. З самого дитинства опановував мистецтва їзди верхи та володіння зброєю. Освіту здобував спочатку в Києво-Могилянській колегії, а пізніше і в університетах Німеччини, Франції, Італії, Нідерландів. В Західній Європі, крім гуманітарних наук, таких як філософія, історія і логіка, опанував і військові науки – основи фортифікації і гарматну справу, а також навчився мистецтву дипломатії і ведення політичної гри. Володів, окрім української, латинською, французькою, польською і російською мовами. Як представник шляхетного роду досконало знався на поезії і музиці, вмів танцювати і грати на торбані, писав вірші. В його поезіях завжди переважала патріотична тематика, що дає нам змогу вважати, що майбутній гетьман вже в молоді роки замислювався над ідеєю здобуття Україною незалежності.
Володіючи такими знаннями і вміннями, Іван Мазепа на різних етапах свого життя був бажаною персоною в оточенні різних монархів і гетьманів – у польського короля Яна Казимира, у гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка, а потім і у гетьмана Лівобережної України Івана Самойловича. Після втрати посади останнім, Мазепа був обраний новим гетьманом. Довгий час був улюбленцем і наставником молодого царя Петра І, якому допомагав набути політичного і військового досвіду, що згодом і стало причиною безмежної довіри царя до гетьмана.
Завдяки лояльності царської влади в перші роки правління Петра І, Іван Мазепа зміг чимало зробити для України. Були збудовані Новосергіївська і Новобогородицька фортеці на півдні України, що значно підвищило обороноздатність південних кордонів. Вихований на європейських традиціях меркантилізму, гетьман приділяв надзвичайно велику увагу розвитку економіки держави. На новий рівень піднялося промислове виробництво і торгівля, що призвело до поступового збагачення держави. Зароблені кошти гетьман вкладав у розвиток освіти, духовності і культури. Статус Києво-Могилянської колегії, за особистої підтримки Мазепи, було піднято до рівня європейського університету. В Києві, Чернігові, Харкові і Новгород-Сіверському були збудовані нові приміщення для закладів освіти, поповнювалися бібліотеки. За підтримки гетьмана талановита молодь мала можливість продовжувати навчання за кордоном. Відкривалися друкарні, відбудовувалися і будувалися нові храми і церкви, зокрема був відбудований монастир Києво-Печерської лаври, кафедральні собори в Києві, Переяславі та Чернігові, будувалася велика кількість церковних споруд в монастирях по всій Україні. За гетьмана Мазепи був сформований та утверджений архітектурний стиль, що пізніше дістав назву «Українське бароко».
Великий дипломатичний хист Мазепи дозволив підтримувати стосунки з багатьма монархічними дворами Європи незважаючи на те, що вони були заборонені «Коломацькими статтями». Він найдовше з усіх гетьманів тримав булаву – майже 22 роки, а починаючи з 1704 року був гетьманом обох берегів Дніпра.
Протягом 1700-1707 років Мазепа регулярно надавав військову допомогу Петру І на всіх етапах Північної війни. Крім цього козацькі загони використовувалися для будівництва міст і фортець на півночі Московії. Та коли гетьман попросив Петра І дати хоча б десять тисяч війська для захисту України на випадок нападу шведського короля Карла XІІ, той егоїстично відповів що не може дати і десяти чоловік, чим фактично порушив зобов’язання протектора. Це формально дало право гетьману почати реалізацію власних планів. Ці плани формувалися під враженням від постійно зростаючого свавілля московських військ на території України та постійного обмеження прав Гетьманщини . Небезпека залишитися беззахисними перед військовою агресією, грабунками і погромами з боку шведської армії і, як наслідок, втрати Україною всіх останніх економічних, духовних і культурних здобутків, отриманих завдяки діяльності Івана Мазепи, підштовхнули гетьмана до прийняття остаточного і епохального рішення – виступу за незалежність української держави. Епохальність цього рішення була в тому, що вперше в українській історії було сформовано ідею про Українську Самостійну Соборну Державу. Шукаючи шляхи реалізації цієї ідеї Іван Мазепа прийняв рішення перейти на сторону шведського короля Карла ХІІ, який гарантував Україні незалежну державу. Зрозумівши всю небезпеку, що виникла внаслідок цього кроку Мазепи, Петро І і влаштував різню в Батурині. Метою цього терору було залякати українців, щоб вони не підтримали виступ Мазепи. І своєї мети Петро І досяг – більша частина українців тоді стала осторонь боротьби за незалежність…
І хоч конкретно в історичному сенсі Мазепа і програв свою справу, та виграв він в іншому, значно більшому – він своїм кроком започаткував процес формування національної самосвідомості українців, вклав у душу української нації дух боротьби за утвердження власної самостійної соборної держави. І його справа не померла, її продовжувало багато мільйонів борців національно-визвольних змагань, серед яких найяскравішими постатями є Тарас Шевченко, Симон Петлюра, Роман Шухевич і Степан Бандера. І як наслідок боротьби всіх поколінь українців, боротьби розпочатої гетьманом Іваном Мазепою, сьогодні ми маємо власну незалежну державу. Саме тому для кожної людини, що є українцем і має національну гідність, Іван Мазепа однозначно є національним героєм і символом незалежності.
Немає коментарів:
Дописати коментар