І хоч були в шкільному житті і яскраві моменти, і улюблені вчителі, та зараз я розумію, що я не довірю своїх дітей нашим школам. Не довірю, бо не хочу щоб їм, як і мені, після школи довелося витрачати роки на те, щоб НАВЧИТИСЯ НЕ БОЯТИСЯ. Не хочу щоб вони витрачали роки на те, щоб НАВЧИТИСЯ ТВОРИТИ. Не хочу щоб якийсь "вчитель-троль" (а хоч один такий та й зустрічається майже кожному в шкільному житті) морально ламав мою дитину лише задля того, щоб отримати садистське задоволення від відчуття якоїсь примарної зверхності над беззахисною дитиною.
Звісно є і "інші" системи шкільного виховання, які, як стверджується, не ломають дітей, а спрямовані лише на те, щоб допомогти дітям розкрити свої здібності. Досить пристойний аналіз класичної і альтернативних систем розміщений на сайті громадського руху "Не Будь Байдужим!". Та все ж жодна з відомих моделей не викликає у мене довіри - скрізь домінує момент, що розвиток дитини буде залежати від особистості вчителя і дитина, так чи інакше, буде наслідувати вчителя. Тому я зроблю все, щоб самому виховувати своїх дітей. Виховувати на фундаменті свободи особистості, всіляко сприяючи ТВОРЧІЙ РЕАЛІЗАЦІЇ в тій сфері, до якої у дитини буде найбільший потяг, будь то спорт, природничі науки, мистецтво, фінанси чи будь-що інше. Я не буду змушувати дитину виконувати якийсь навчальний план, але буду пропонувати на вибір різні можливості розвитку. Якщо дитина буде хотіти відвідувати звичайну школу - нехай відвідує, не хоче - не треба, є спортивні, художні і музичні школи, є різні технічні гуртки, мовні курси і багато інших можливостей, зрештою є батьки, які можуть в домашніх умовах створити фантастичні умови для творчого розвитку особистості (звісно якщо батьки самі вміють НЕ БОЯТИСЯ)!
Мені можуть заперечити, що дитина без свідоцтва про освіту державного зразка не зможе вступити в ВУЗ і зробити професійну кар'єру. А я питаю - а нащо воно треба?! У нас мільйони людей мають дипломи про вищу освіту, і що, вища освіта робить людей успішними і щасливими? Може якийсь відсоток, який зміг вгадати з вибором заняття по-душі, але більшість не розуміє свого місця в житті, не може реалізуватися! На роботу вони ходять, як і в школу, лише тому, що так треба, але аж ніяк не тому, що їм подобається те, чим вони займаються! Такі люди втомлюються від роботи, повертаються додому спустошеними - у них в кращому випадку не вистачає енергії на стосунки в родині, в гіршому - приносять додому негативну енергію. Через неспроможність хоча б когось одного з подружньої пари до самореалізації страждає вся родина. Це веде до постійних стресів, нервозів, алкоголізму і як наслідок до руйнування родин... І все це закладено в нашій системі освіти!
Головне в житті не отримати диплом і зробити кар'єру! Головне - це робити те, що тобі подобається! Якщо людина від своєї діяльності отримує задоволення, то вона буде щасливою. І не важливо хто це - муляр чи банкір, ювелір чи посудомийка, важливо щоб людина займалася саме тим, чим їй дійсно подобається займатися.
Тому я б міг виділити три функції, які б в моєму розумінні мала б виконувати українська система освіти:
- Вчити дітей не боятися (не боятися приймати рішення, не боятися робити помилки, не боятися нести відповідальність за свої рішення, не боятися використовувати можливості, які дає життя);
- Допомагати зрозуміти чим дитині дійсно подобається займатися, яке заняття може стати справою всього її життя;
- Вчити дітей творити (місце для творчості є завжди - і у муляра, і у бухгалтера, і у митця і у інженера - скрізь).
Так що, дорогі читачі, бажаю Вам віднайти саме ту справу, від якої Ви дійсно будете отримувати задоволення, і відкинувши всі застереження і страхи, зайнятися нею. І прийде до Вас успіх, і буде Вам щастя ;)
Немає коментарів:
Дописати коментар